Друга річниця повномасштабного вторгнення

24 лютого 2024 року – друга річниця повномасштабного російського вторгнення в Україну. Відтоді наше життя змінилося назавжди. Попри все, українці об’єдналися і продовжують відстоювати свою свободу.

Ми дякуємо нашим захисникам і захисницям за новий день, можливість працювати, навчатися, мріяти. Ми вдячні кожному та кожній, хто наближає українську перемогу. Пам’ятаємо всіх, хто віддав своє життя за Україну.

Повномасштабне вторгнення російських військ в Україну остаточно зірвало маску з ворога, що майже 10 років прикидався «миротворцем» та «третьою стороною» у війні на сході України.

Звірства, воєнні злочини, зґвалтування, вчинені російськими загарбниками в Україні, шокували світ.

Сьогодні для багатьох українців питання свободи та волі, як ніколи є важливим. Ми всі спільно боремося за те, аби Український Гімн лунав на всій території України, у кожному куточку нашої незламної держави. Він закликає українців пам’ятати про минулу й сьогоденну славу Батьківщини, про високу жертовність її синів і дочок у боротьбі за волю й незалежність.

24 лютого вихованці та керівники гуртків  КЗ «Центр туризму» ЗОР не залишились осторонь:  на виховних годинах «2 роки – незламності, сили та витримки!» згадували історичні події, які передували повномасштабному вторгненню росії в Україну.

Під час бесід у формі вікторин, обговорень з інтерактивними вправами, діти долучились до запропонованих активностей на підтримку духу нації у боротьбі із фашистською навалою і вкотре продемонстрували свою активну громадянську позицію.

У гуртках були проведені відеозаняття з обговоренням «Що таке війна?», під час яких гуртківці ще раз усвідомили, що єдність і здатність до згуртованості всього українського суспільства допоможе нам не відступити, не впасти духом та перемогти. Ми переможемо і на нашій землі запанує мир та добробут!

Напевно кожен українець персонально знає хоча б одну людину, хто прямо зараз відстоює незалежність України на передовій. І навряд тільки одну. Це рідна людина, коханий, кохана, друг, товариш, батько, брат, шкільний вчитель, знайомий з двору, тощо…

Усі ці наші люди не обирали стати героями, але безперечно ними стали. Здається, сама українська земля думає про них кожен день і молиться, щоб вони вистояли, і щоб повернулись живими.

Україно, ми боремось за тебе і нізащо не зупинимося, адже ми на своїй землі, ми в себе вдома.
Перемога за нами! Разом ми переможемо!

Слава Україні!