З 05 по 21 серпня 2026 року двома гуртками КЗ «Центр туризму» ЗОР, під керівництвом Рогатіної Я.О. та Заярського О.В., були здійснені категорійні пішохідні походи Українськими Карпатами.

Маршрут походу пролягав доволі складним гірським масивом Ґорґани, мальовничим Свідовецьким та популярним Чорногірським хребтами. За 13 днів був пройдений маршрут: с. Синевирська Поляна – р. Розтока – верх Чорної Ріки – г. Попадя – Дарів хр. – пер. Німецький – р. Лімниця – каньйон р. Лімниця – траверс г. Кінець Ґорґану – пол. Рущина – гг. Мала та Велика Сивулі – р. Плайська –Усть-Плайська – Усть-Турбат – пер. Околе – пол. Ріпта – траверс г. Татарука – оз. Ворожеска – Перемичка – г. Близниця Велика – пол. Браївка – с. Кваси – пол. Менчул – г. Петрос – пол. Головчеська – Козьмещик – с. Лазещина

За сухими цифрами маршруту – майже 200 кілометрів, однак за ними стоять дні напруженої роботи, фізичних випробувань, командної взаємодії та нових туристських навичок. Учасникам довелося долати осипи різної складності, категорійний ліс, зарості жерепу, вирубки та бездоріжжя, відшукувати «зниклі» лісові стежки, переходити річки вбрід, рухатися каньйоном та заболоченою місцевістю, долати окремі скельні ділянки та підійматися на живописні вершини Українських Карпат.

Гори вкотре продемонстрували, що легких шляхів у категорійному поході не буває. Мінлива карпатська погода додавала маршруту непередбачуваності, а природні перешкоди вимагали витримки, уважності та злагоджених дій. Проте учасники долали всі труднощі з оптимістичним настроєм, підтримуючи одне одного та впевнено рухаючись до визначеної мети.

Відмінна фізична підготовка, належна туристська майстерність і позитивний морально-психологічний настрій стали запорукою успішного проходження маршруту. Кожен його етап був своєрідною перевіркою на витривалість, відповідальність і командну згуртованість. Заплановані перешкоди та ті, що виникали безпосередньо під час руху, учасники долали спільними зусиллями.

А поруч із випробуваннями була й інша – не менш важлива – сторона походу. Карпатські краєвиди, велич гірських хребтів, стрімкі річки, лісові масиви та високогірні полонини створювали неповторне природне тло маршруту. Сонячні дні, яких цього разу було чимало, додавали яскравих фарб до щоденних переходів і дарували можливість сповна насолодитися красою Карпат.

Такі походи залишають значно більше, ніж пройдені кілометри та подолані перевали. Вони формують витривалість, учать відповідальності, взаємодопомозі та вмінню діяти командою, а ще дарують спогади, які з часом стають особливо цінними. Незабутні враження залишає і сама природа Карпат – велична, мінлива, інколи сувора, але щоразу прекрасна по-новому. Мабуть, саме тому розлука з горами починається ще до завершення походу. І не дивно, що, сівши у потяг, який повертав учасників до рідного Запоріжжя, кожен уже думав про наступну зустріч із Карпатами. Адже справжня туристська мандрівка завершується не тоді, коли закінчується маршрут, а тоді, коли в пам’яті залишаються досвід, друзі, спільні перемоги та бажання знову вирушити в дорогу.